Страждати від почуття провини неправильно, як же впоратися із цією негативною емоцією?
Що таке вина
Вина є одним із почуттів людини, і присутня у житті кожного. Але це почуття відрізняється від гніву чи радості, воно складніше, швидше схоже на почуття розчарування.
Почуття провини є негативною емоцією, яка руйнує людину. Воно діє руйнівно на внутрішній світ, на кшталт агресії. Вина пов’язана з самобичуванням, покаранням себе за якусь неправильну поведінку чи провину.
Виходить, можна стати безвинно винним перед тим, що не в змозі змінити, навіть якщо по суті не було вчинене щось погане. Тому варто розрізняти між самою провиною та почуттям вини. Бути винним це коли, було завдано шкоди, хоча цього можна було уникнути і зроблено все було усвідомлено. А почуття провинності якщо не можна було вчинити інакше, або якщо шкоди не було.
Не варто плутати провину із совістю та відповідальністю, вони не є синонімами. Люди часто сприймають ці слова як однакові. Але є в їхньому значенні велика різниця.
Почуття провини непродуктивне та не корисне, на відміну від совісті та відповідальності. З совістю пов’язане почуття самоконтролю, внутрішньої оцінки своїх вчинків. Совість також пов’язана з відповідальністю, відповідністю нормам моралі.
З відповідальністю пов’язана турбота про себе і оточуючих прагненням виконати зобов’язання, взяті на себе. А також відповідати за свої рішення, вчинки та помилки, виправляти їх і не робити їх надалі.
У чому відмінність вини від інших почуттів
Допоможе відрізнити почуття провини відчуття поганого, страждання. На відміну від інших переживань людина займатиметься фокусуванням на скоєній помилці, займатиметься самокопанням, що призведе до стійкого відчуття, що ти погана і недостойна людина.
Але при цьому страждання від вини допомагає людині стати кращою, дає їй розуміння, що можна змінитись, вийти на новий рівень свого розвитку.
Не варто порівнювати провину із соромом, обидва почуття негативні, але у випадку зі соромом накриває відчуття беззахисності, безпорадності, якоїсь безвиході, від чого нікуди не можна подітися. Нерідко це може бути пов’язане із травмою дитинства.
Ми ще маленькими можемо відчувати сором, коли щось порушуємо чи чинимо всупереч загальноприйнятим принципам та правилам. Але людині легше почуватися винною, ніж страждати від сорому. Адже останнє почуття пов’язане з безпорадністю перед ситуацією, коли не можна нічого зробити, а ось вина дає відчуття, що можна було щось зробити, але це приносить страждання. Хоча обидва почуття однаково є частиною ілюзії.
Джерела виникнення почуття провини
Причин виникнення почуття провини може бути кілька, і вони пов’язані з моментами дорослішання та зростання самої людини.
- дитячий, з трьох років, коли малюк намагається захиститися психологічно від відчуття власної безпорадності, і розуміє, що він не може з чимось упоратися, що може постраждати чи навіть померти. І тоді за допомогою провини він намагається зберегти відчуття, що він може з усім впоратися, просто в цьому випадку вийшла осічка, потрібно було краще постаратися. У психології цей період часто називають «творчою ініціативою чи виною». Якщо в сім’ї нормальна атмосфера, то дитина може легко впоратися з почуттям провини, і про те, що вона може не все в цьому світі. І це дозволяє розвивати його творчу складову особистості. Але якщо все навпаки, то тяжкість вини лише накопичуватиметься, і в дорослому житті стане причиною багатьох проблем.
- переживання важкої ситуації, що спричиняє посттравматичний стрес. Дитина, підліток або дорослий може звинувачувати себе за смерть близьких, розлучення мами і тата, і це, по суті, нормально. Адже це частина переживання травматичного досвіду. Важливо усвідомити, що ніяк вплинути на ситуацію людина просто не змогла б. Але якщо ця фаза була не перепрожита, то знову – таке почуття провини терзатиме людину довгі роки.
- переданий у спадок, або трансгенераційний. Наші пращури, батьки можуть передавати негативний досвід провини в певній сфері.
Формування почуття провини у дитинстві
Якщо говорити про дитячий період формування почуття провини, тобто про першу причину, то батьки тут відіграють дуже важливу роль.
Насамперед вони не повинні звинувачувати дитину, ганьбити її поведінку, дорікати за провину. Це тільки ускладнить усе, і п’ятирічний малюк просто не в змозі впоратися із цим негативним почуттям. Звинувачення в жодному разі не повинні бути частиною виховного процесу. Так виростити сумлінну та відповідальну людину не можливо, а навіть навпаки, особу з низькою самооцінкою та муками совісті як тяжкий тягар. Не варто замінити поняття.
Не ставте у провину малюку, а виявите терпимість, терпіння та розуміння. Але не всі батьки це знають і розуміють, адже більшість вирощували за подібним сценарієм, звинувачуючи та змушуючи страждати від провини.
Деякі батьки використовують почуття провини як інструмент маніпулювання, чим травмують дитячу психіку. Адже для малюка думка батьків важлива, і їх закиди і осуд схожі на щось страшне. Дитина тільки вчиться відповідати за себе, свої вчинки, і їй потрібно в цьому допомогти, а не дорікати та карати. Це просто безглуздо. Навіть якщо малюк з необережності щось зламав, то винні самі батьки, а не він. Адже мама та тато відповідають за те, що не змогли встежити за своїм чадом.
Тим більше, що імпульсивність дітей не дозволяють ще розуміти, що є причинно-наслідкові зв’язки та діяти з огляду на них. Але батьки можуть висувати до них завищені чи необдумані вимоги, що призводить до наступних проблем.
Краще не використовувати звинувачення у спілкуванні з дитиною. Необхідно виявити терпіння і спокійно все пояснити їй, розглянути те, що сталося крок за кроком, знайшовши, де джерело лиха. А також виявити співчуття, розуміння, щоб не змусити страждати малюка від почуття провини.
Як впливає почуття на дорослого
Тут треба сказати про маніпуляції та важливість вміти окреслювати та захищати свої особисті межі. Маніпулятор може тиснути на почуття провини, змушуючи виконувати свої бажання. Тому важливо розпізнавати та правильно реагувати на ці негативні дії.
Небезпека провини
Розуміючи, наскільки небезпечне це почуття, потрібно навчитися його позбуватися. Адже від цього падає не лише самооцінка, а й сприйняття життя. Тоді складніше розуміти себе та свої бажання, захищати себе та розуміти те, що тобою маніпулюють.
Почуття провини негативно впливає і на здоров’я, психічний стан людини, підживлюючись енергією, відводячи в негатив і зневіру, забираючи радість життя, позбавляючи задоволення насолоджуватися щоденними радощами.
У тілі вина позначається і на зовнішньому вигляді. Наприклад, людина може сутулиться, немов вина тисне вагою на його плечі, або хода стає скутою, а голова опущеною. І інші одразу бачать таких «винних» людей. До того ж, вина позначається на здоров’ї опорно-рухового апарату, наприклад, хребта.
Як позбутися відчуття провини
Для цього варто звернутись до спеціаліста, адже самостійно це зробити досить важко. Важливо пройти терапію, яка допоможе зняти вантаж провини. Наприклад, якщо людина звикла до маніпуляцій матері, яка завжди робила її винною у питанні турботи про неї, то почуття провини викликати вона може досить легко. Але сама людина, маючи бажання впоратися з цим негативним почуттям, не впорається. Адже між нею і матір’ю є якийсь емоційний зв’язок.
І тому тут важлива допомога фахівця, який пропрацює почуття провини, допоможе позбавитися дитячих травм, хибних переконань. Фахівець зможе «зазирнути» у дитинство разом із клієнтом та знайти джерело появи почуття провини та подивитися на нього з дорослої позиції. Наприклад, малюк зламав екран смартфона, розбивши його, і батьки відразу звинувачують його в тому, що він неакуратний, і починають дорікати йому. Але це не адекватний підхід до ситуації, батьки просто не хочуть визнати, що самі винні, залишивши гаджет у полі доступності малюка. Просто зупиніться і запитайте себе, чи праві ви у гніві звинувачуючи дитину. І відповідь прийде сама собою.
Як батькам виховати щасливих дітей, без почуття провини та образ, дивіться мій майстер клас.
Допоможе впоратися з почуттям провини техніка записування автоматичних думок, що в результаті дає зцілення від хибного переконання. Записуючи на папері всі думки і потім перечитуючи їх, можна легко виділити хибні переконання.
Стратегії, що допомагають упоратися з почуттям провини
Позбутися почуття провини можна за допомогою наступних стратегій, що допомагають зрозуміти її природу, і потім позбутися цієї негативної емоції.
- Перше, запитайте, чи могли ви вплинути подію, яка викликає провину. Так можна дізнатися чи виправдана вина чи ні. Адже ми не в змозі передбачити ситуацію, яка може статися. І почуття провини може тут взагалі не потрібне, його можна замінити на гнів за завданий вам біль.
- Друге, якщо все ж таки ситуацію можна було передбачити, то варто вже запитати себе, чи хотіли ми, щоб це сталося. Якщо ні, то провину можна змінити на жаль.
- Третє, якщо вчинок завдав шкоди, то тут не варто мучитися провиною, говорячи про себе лише в негативному ключі. Одна подія не може зробити вашу особистість жахливою та поганою. Краще згадайте, що хорошого ви зробили, щоб відволіктися від негативних думок.
- Четверте, подумайте, як можна все виправити, відшкодувати збитки, принести вибачення та ін.
- П’яте, виявите співчуття до себе, визнайте, що зрозуміли свою помилку і в майбутньому не повторюватимете її.
- Шосте, подумайте, що змусило вас так вчинити, хто вплинув на це, щоб отримати краще розуміння себе.
Що таке колективна вина
Як ми вже зрозуміли, вина пов’язана з нашою зрілістю, здатністю по-дорослому адекватно сприймати ситуацію. І якщо людина морально зріла, здорова психологічно, то вона і не мучитиметься почуттям провини. Вона відповідальною і прийматиме рішення зважено, розуміючи, що відповідатиме за себе. І така людина не мучитиметься від вантажу провини від досконалої помилки, вона проаналізує і піде далі по життю, засвоївши урок. Так роблять із дорослої позиції. А ось з незрілої, дитячої – все навпаки, людина виснажуватиме себе докорами та сумнівами.
Але якщо говорити про колективну провину, то тут важливе розуміння хибності цього почуття. Відповідальність завжди буде особистою, людина відповідає за свої вчинки, а не за певну кількість людей. Важливо просто подумати, що ви особисто могли зробити, щоб не допустити цього. У 99 випадків можна зрозуміти, що результат не залежав від вас. Тому слід навчитися розділяти вину з відповідальністю, співпереживанням, співчуттям.
