Клієнти можуть прийти по допомогу до психотерапевта з різними проблемами. І за різних обставин. Хтось розуміє необхідність, хтось побоюється сказати іншій людині про свою проблему, а хтось робить це під тиском обставин або інших людей.
Клієнти можуть мати різну освіту, професію, стать, вік та ін. Психотерапевт може за необхідності отримати про пацієнта певну інформацію, заздалегідь подумати про можливі проблеми, які вирішувати. Або може знати тільки про причину відвідування.
У процесі взаємодії з пацієнтом фахівець дізнається про його особистість. Наприклад, він флегматик чи холерик, пред’являє підвищені вимоги до іншим чи звик звинувачувати у всьому себе. Ці та інші особливості характеру особистості оцінюються психотерапевтом, щоб одержати розуміння того, як людина проявлятиме себе в процесі проведення терапії. Крім того, фахівець зверне увагу на те, як людина висловлює емоції, почуття, її готовність розкритися. Важливо розуміти, що всі пацієнти різні, зі своїми слабкими та сильними сторонами.
І тут важливу роль відіграє мотивація. Наскільки людина готова до роботи з психотерапевтом. Адже з боку клієнта можуть виявлятися негативні почуття, наприклад, опір чи ворожість, що спричинити складнощі у налагодженні взаємодії.
Крім того, на оцінку слабких/сильних сторін клієнта впливають інші моменти. Йдеться про життя людини, її соціальне становище, кар’єру та ін. Усе це впливає на отримання клінічного прогнозу. І ускладнити роботу психотерапевта можуть наявність конфліктів усередині сім’ї чи на роботі клієнта, чи наявні завищені вимоги людини.
Збираючи інформацію про клієнта, провівши з ним первинну зустріч, фахівець може прогнозувати, як відбуватиметься робота з клієнтом і які цілі можна поставити, досягти їх у майбутньому.
Мотивація клієнтів психолога Школа експертів та тренерів
Випадок 1. Стосунки з мамою
Клієнт звернувся за допомогою до психотерапевта з проблемою вирішити питання стосунків із мамою:
«У мене складні взаємини із матір’ю. Вони зіпсувалися, коли я був підлітком. І це досі мене мучить. І я хочу зрозуміти, як усе виправити, налагодити взаємини із мамою».
І мотивами клієнта будуть такі функції, що впливають на його поведінку:
- орієнтовна. Поведінка спрямовується мотивом у виборі варіантів поведінки.
- смислоутворююча. Мотив допомагає виявити у поведінці особистісний сенс.
- мобілізуюча. Для того, щоб реалізувати важливе завдання, людина може мобілізувати свої сили за допомогою мотиву.
Клієнт, маючи високий рівень мотивації, може задіяти свої внутрішні можливості, звернувшись до «спостерігаючого Его». І це дозволить простежити під час терапії реакції – глибинну, емоційну.
Запит клієнта – налагодити важкі стосунки з мамою, пов’язаний із базовою проблемою стосунків із матір’ю визначається его-дистонною. Через складнощі із встановленням причинно-наслідкових зв’язків.
Основою проблеми пацієнта є егодистонність, що становить позитивну ознаку для проведення ефективної терапії. Пацієнт має сформовану навичку самоаналізу, рефлексії, і фахівець може провести глибинний аналіз. За наявності у клієнта досвіду у поданні образів, досить розвиненій уяві, нормальної пам’яті дає можливість фахівцю вибрати кататимно-імагінативну терапію як основний метод психотерапії.
Склад мотиваційних тенденцій складний, які включають мотиви, такі детермінанти поведінки – ймовірність чи очікування невдачі чи успіху у майбутньому.
Моє відео на тему “Стосунки з мамою| Налагодити стосунки з Мамою “
Випадок 2. Стосунки із сином
До психотерапевта за допомогою звернулася жінка, у якої виникли проблеми із десятирічним сином. Він не слухає матір, вона змушена вдатися до покарань, хлопчик не встигає у школі, нічого не розуміє.
Мотиваційна спрямованість тут у метапотребі, і особистість у її задоволенні бачить свою основну форму існування. Людина може цьому довгий час підкоряти свою поведінку, звівши до мінімуму задоволення інших потреб.
У клієнта з низькою мотивацією проблеми та симптоми представлені у широкому діапазоні, що ускладнює вибір початкової мети для психотерапевтичної роботи. Тим більше, що один із симптомів – заплутані пріоритети та цілі. Побудова напряму задля досягнення мети допоможе звести до мінімуму проблеми зі встановленням близьких стосунків, вибудовуванням довіри з людьми.
Психотерапевту в роботі з пацієнтом, що має низьку мотивацію, доведеться знаходити рішення між реагуванням на занепокоєння людини і здійсненням стратегічного підходу. Можлива щотижнева зміна страхів, проблем у клієнта, і фахівцю не варто займатися ними на нових сесіях, щоб не втратити ефективності роботи. Психотерапевту не варто пропонувати пацієнтові вибирати певний набір цілей, пріоритетів, інакше він може постати перед клієнтом як байдужа людина. Краще налагодити співпрацю з підопічним, іноді переглядаючи список цілей, пріоритетів.
Якщо клієнт не має мотивації, то він не зможе бути глибоко залученим до процесу терапії щодо опрацювання перенесення. І на цьому прикладі можна побачити особисту афірмацію чи самоствердження.
Люди в деяких випадках мотивують себе нещастями, які малюються в їхній уяві, і які можуть статися, якщо не зробити необхідних зусиль. Наприклад, людина думає, що їй загрожує звільнення, якщо вона запізниться до офісу. Всі уявні негативні наслідки не приносять нічого доброго, і не можуть вважатися мотиваторами.
Але наявність негативної мотивації у деяких випадках і для деяких людей може бути досить ефективною. Буває корисно подумати про негативні наслідки, щоб їх уникнути. За таким принципом розробляють закони. Але при мотивації, що ґрунтується на побоюваннях, у людини може виникнути стрес. І якщо психотерапевт бачить, що негативна мотивація не така ефективна, то потрібно проявити обережність при внесенні змін до неї.
І тут можна використати мотивацію трансценденції, мотивацію адаптації. Остання може виявитися в бажанні успіху в тому місці, де вміння клієнта гідно оцінять. У наведеному прикладі йтиметься про навчання дитини.
Мотивація клієнта та методи роботи з опором
Клієнти приходять у психотерапію з певним розумінням, що це. І фахівцеві рекомендують заздалегідь обговорити з пацієнтом усі нюанси роботи, щоб уникнути надалі питань та непорозуміння.
Адже у когось очікування можуть збігатися, у когось – ні. І фахівець може розповісти попередньо в чому полягає психотерапевтична робота та запитати про очікування клієнта. Деякі пацієнти можуть мати досвід роботи з психотерапевтами, тоді можна дізнатися про те, як відбувалася робота і який був результат, використовувані методи.
Деякі клієнти можуть опанувати новий мотиваційний стиль, і їм потрібні додаткові зміни, щоб ефективніше його застосовувати. Наприклад, комусь знадобиться отримати звичку відпочивати, знаходячи для розслаблення час у щільному графіку.
Людям важливо усвідомити, що мати стратегію прийняття рішень, не боятися приймати рішення, навіть, якщо вони не правильні, чим змушувати себе здійснювати ці рішення?
Позитивна мотивація отримала широке визнання, але для деяких людей спроби користуватися нею не надто вдалі. І психологу в роботі з клієнтом з низькою мотивацією потрібно наголошувати на людині. А не на його проблемах, симптомах.
Фахівцю потрібно пробудити у пацієнта інтерес до власної особистості, показати значення взаємин із партнером, колегами. Також можна коригувати важливі життєві проблеми, що вплинули на здоров’я клієнта.
Зробивши зрозумілою мотивацію пацієнта психотерапевт може починати пошук способів досягнення наміченого результату, які дадуть менше побічних ефектів.
Основні засади мотиваційного інтерв’ю
| Дії лікаря | |
| рекомендовані | нерекомендовані |
| Вияв підтримки, емпатії: «Ви стурбовані надмірним курінням, що може бути пов’язане зі стресовими ситуаціями в офісі». | Висловлювати осуд: “Ймовірно, Ви не надто серйозно ставитеся до свого здоров’я”. |
| Задавати відкриті питання: ”Опишіть свої відчуття від куріння, що хорошого і поганого в цій звичці?“ | Задавати закриті питання (з відповідями лише “так” чи “ні”): “У Вас проблеми з курінням?” |
| Відображати стан пацієнта: “Ви не відчуваєте задоволення у роботі зі мною”. | Застосовувати ярлики: “Надмірне куріння призведе до серйозних хвороб”. |
| Наголошувати на невідповідності: «Викурюючи по пачці цигарок на день, Ви скорочуєте свою тривалість життя вдвічі, розумієте?» | Займатися моралізацією, йти на конфронтацію, повчати: «Проблема з курінням є, але ви не бачите її». |
| Йти шляхом опору: “Якщо ви не бачите у надмірному курінні проблем, але все ж таки готові подумати про те, щоб зменшити кількість сигарет на день, щоб покращити стан здоров’я”. | Погрожувати: «Якщо Ви не припините так багато курити, то не зможете отримати допомогу». |
| Питання повинні мати не загрозливу форму, так можна уникнути опору клієнта, спонукаючи його до змін: “Наскільки Ви стали менше викурювати цигарок за останні півроку? “ | Запитувати у загрозливій формі: “Чи збираєтеся Ви займатися існуючою проблемою?” |
| Підсилюйте прагнення пацієнта до власної мотивації: “Як Ви змогли подолати цю перешкоду?” | |
| У розмові пацієнт повинен говорити свої аргументи на користь цих змін: “Отже, якщо все буде й надалі так тривати, то що чекає на Вас вже через десять років?” |
Пацієнт може чинити опір, його внутрішня сила може протидіяти роботі психотерапевта, щоб захиститись від лікувального впливу. Це схоже на захисні реакції, з якими можна стикатися в повсякденному житті кожному з нас. Виявлятися такі опір може через Его людини, і більшість таких аспектів може бути несвідомими.
Психотерапевту необхідно розпізнати, де криється опір, у чому причина. І причина його може перебувати у несвідомому уникненні сорому, тривоги, вини та інших хворобливих явищ. Це нормальні реакції на вторгнення ззовні.
Короткий відеоролик “Мотивація та потреби клієнтів в освітньому ринку”
Підсумок
Мотивація людини полягає у його бажанні вирішити проблему чи якийсь конфлікт, змінити на краще свій психологічний стан. А також зрозуміти свої проблеми, прийняти себе. І для цього потрібна взаємодія із психотерапевтом. Що допоможе клієнту підвищити рівень його життя.
Спрямованість. Фахівець визначить куди спрямовано діяльність людини, яка її характеристика, які її прагнення та які дії для цього виконує. Адже роботу можна робити із задоволенням чи з огидою. І в першому випадку це приноситиме людині задоволення в моральному плані. І психотерапевту важливо розуміти, куди спрямовані ці дії клієнта, і при цьому вміти орієнтувати його в потрібному напрямку, використовуючи мотивування.
Мотивація у психотерапії сприймається як важлива передумова для лікування. Але її моделювання у різних психотерапевтичних шкіл має різницю.
Якщо клієнт має низьку мотивацію, може виникнути конфлікт між здійсненням стратегічного підходу і чуйним реагуванням на занепокоєння людини. У клієнта може бути багато проблем та занепокоєнь, і вони з’являтимуться знову і знову, тому робота з новими проблемами на новій сесії не є ефективною.
Але якщо фахівець наголосить на певних пріоритетах і цілях, то є ризик показати себе перед клієнтом байдужим. Рекомендують використовувати підхід співпраці з клієнтом, періодично переглядаючи пріоритети, цілі, виявляючи велику гнучкість.
У психотерапії розглядають людську активність в аспекті мотивації як діяльність, якій характерна цілеспрямованість, а не як вибір. Якщо клієнт показує себе мислячою, дієвою особистістю, то вибирає альтернативи. Він взаємодіятиме з психотерапевтом.
Якщо фахівцю доводиться працювати з пацієнтом з низькою мотивацією, він використовуватиме наступний принцип – працювати із самими клієнтом, а чи не його проблемами/симптомами/хвробами.
Психотерапевт повинен зуміти пробудити в людини інтерес до своєї особистості, і навіть, прагнення змін. Завдяки чому можна розпочати роботу над актуальними життєвими проблемами, що призвели до поганого стану здоров’я.
