Чи знайоме вам поняття – «синдром Пітера Пена»? Його немає в психології, проте багато людей не здатні пройти дорослішання з різних причин. Тому єдиного терміну поки що немає у науковій психології. І всі прояви такого роду розглядаються як симптом, що проявляється при різних розладах, станах.
Людина не може подорослішати через брак деяких ресурсів або браку усвідомленості. Наразі віковий поріг підліткового періоду закінчується на позначці двадцять п’ять років. І потім до тридцяти відбувається перехід у зрілість, тобто відбувається дорослішання людини. І вже до сорока років здійснюється остаточне дозрівання. Але для кожної людини цей процес індивідуальний, хтось дозріває швидко, а комусь не вдається це зробити і за все життя.
Синдром Пітера Пена: як виявляється?
Людині з таким синдромом складно подбати про себе. Тут йдеться не лише про підтримку гігієни, а й про своє здоров’я в цілому, погане харчування, прийом заборонених препаратів, які можуть призвести до залежності.
У стосунках з партнером така людина не екологічна, їй важко створити нормальний, міцний союз. І це також, стосується роботи, відносин у колективі. Така людина просто боїться брати на себе відповідальність, робити рішучі вчинки, змінювати роботу, воліючи страждати роками на місці, де їй некомфортно. Вона пасуватиме перед викликами життя, самоусуваючись, ховаючись у черепашку.
Характер у людей із цим синдромом важкий, вони схильні до тривалих образ, надмірної вимогливості, їм необхідна постійна допомога в різних питаннях, від оплати рахунків до походу до лікаря.
Дивіться відео, як уникнути пасток “вічного дитинства” та знайти баланс між легкістю, мріями та реальністю.
Чому виникає та розвивається синдром Пітера Пена
Як відбувається розвиток синдрому, і що з цим пов’язано? Як ми знаємо, з віком дитина сепарується від батьків, тим самим відбуваються етапи дорослішання. І батьки відіграють у цьому важливу роль. Сепарація від мами має відбуватися поступово, відповідно до віку, збільшуючи самостійність крок за кроком. Але, на жаль, деякі мами, що обмежують цю можливість, не даючи своєму чаду дорослішати і ставати самостійним.
Гальмувати процес дорослішання може і надмірна опіка дитини батьками. Тут важлива роль батька у вихованні, адже саме він покаже дитині важливість особистих кордонів, що таке обмеження в сім’ї, світі та можливості домагатися того, чого вона бажає. Гіперопека може негативно вплинути на розвиток.
Не варто забувати про дитячі травми. Вони можуть виникати в сім’ї, де немає хороших стосунків, або через зовнішні несприятливі події, це може бути, ДТП, військові дії, природні катаклізми та ін. І тому відчуватиме себе в небезпеці, потребуватиме підтримки, просто «застрягаючи» в цьому. Відповідно все це позначається на її розвитку.
Чи можна помітити самому це «застрягання» та відсутність дорослішання? Це можна простежити за своїм оточенням, що відбувається в житті. Якщо людина губиться перед тією чи іншою подією, перебуває регулярно у нездорових чи невдалих стосунках, завжди стикається з негативними відгуками людей. Або ж їй складно сепаруватися від батьків, важко знайти роботу, залишаючись під опікою мами до тридцяти і більше років.
Крім того, може відчуватись внутрішня нестабільність, незадоволеність життям, що потреби не закриті. Людина не має розуміння існування себе в цьому світі, сумнівається у своїй здатності любити і бути коханою.
Як впоратися з синдромом
Впоратися самостійно із синдромом важко, потрібна допомога професіонала. Важливо опрацювати питання дорослішання, зцілити дитячі травми, образи, пройти сепарацію від мами.
Не варто думати, що співзалежні стосунки допоможуть виправити ситуацію. Адже партнер сприймається в ролі батька в такому випадку, що не дозволяє дорослішати такій людині, залишаючи її в стані дитини, якій потрібна опіка.
Найкращий вихід – наявність поруч зрілого партнера, який сприятиме дорослішанню, а не применшенню чи гіперопіці. Але дуже складно знайти такого здорового партнера, йому просто не захочеться займатися лікуванням такої людини, лікуванням її дитячих травм. Адже він вступав у стосунки не для цього. Тому займатися зціленням необхідно з професійним психологом. І для цього буде потрібна тривала терапія.
Якщо партнер із синдромом Пітера Пена
Стосунки з партнером, у якого такий синдром, тяжкі. І насамперед не потрібно витрачати сили на його рятування, вирішувати все за нього та перевиховувати. Повірити, що він на своїх помилках навчатиметься і поступово подорослішає, маючи певний досвід. Потрібно давати такій людині підтримку, можливість бути самостійною, довіряючи приймати самі рішення і робити вибір. І обов’язково звернутися по допомогу до психолога.
Но важно осознавать, что такие отношения будут забирать много сил. Ведь быть в ответственности и постоянной заботе всегда сложно.
Хотите узнать, что вы не сепарированы от мамы? смотрите это видео:
Виховання дитини: як уникнути синдрому Пітера Пена
Дитині потрібно правильно виховувати, щоб не сформувався синдром Пітера Пена, і робити це необхідно у любові, турботі, створивши умови для дорослішання та сепарування. Важливо чути її потреби, виявляти повагу до її особистих кордонів та бажання, не втручатися грубо у її життя. Це дозволить дитині дорослішати в закладеному природі темпі, безпечно та екологічно.
Процес сепарування має відбуватися поступово, природно, відповідно до готовності дитини, даючи їй поступово можливість виконувати щось нове самостійно. Наприклад, запропонувати їй самому збиратися до школи, але попередньо домовившись і організувавши цю можливість.
Необхідно обговорювати з дитиною ту чи іншу кризову ситуацію, яка може статися у її житті. Наприклад, як діяти, якщо дитина втратить ключі або запізниться на урок. Важливо не залишити її одну, це може стати причиною травми, а обережно і м’яко занурити в ситуацію, даючи можливість проявитися самостійність, але і бути поруч, якщо знадобиться допомога в тому питанні, де їйще неможливо впоратися.
Організація розвиваючого середовища для дитини не менш важлива. Це можуть бути як спортивні секції, так і різні тематичні гуртки, де вона зможе здобути нові навички, знання, досвід, досягти певних успіхів. Заняття дорослих має ставати поступово доступним для дитини, але не без підтримки батьків.
Соціалізація дитини – ще одна можливість уникнути цього синдрому. Вона повинна мати можливість самостійно робити вибір одягу, взуття для прогулянок чи поїздок. Але у цьому праві вибору важливо орієнтуватися на її психологічний розвиток, даючи посильні завдання.
Якщо дитина не дорослішає?
Зважайте на те, що цілком можливо, відсутність дорослішання пов’язана з особливостями дитини і їй потрібно трохи більше сил і часу для отримання певних навичок та умінь. Деякі діти можуть спочатку трохи затриматись, а потім вийти у лідери.
Але якщо це стає все більш очевидним, варто пошукати причину проблеми. Подивитись на середовище перебування дитини – навчальний заклад, стосунки з батьками, однолітками. Можливо, там може відбуватися щось негативне.
Фізичний стан тут також не менш важливий. Враховуйте якість харчування, можливо, є нестача вітамінів, наприклад вітаміну D. Або дитина надмірно перевантажена, і їй потрібно відпочити, набратися сил. Причин занепаду сил може бути безліч, наприклад, захворювання, знижений імунітет після застуди. Тому важливо звернутися до лікаря, пройти обстеження.
Чоловіки та жінки з синдромом Пітера Пена: хто частіше страждає від нього
Вважається, що чоловіки найчастіше мають синдром Пітера Пена, але статистичних даних на цю тему поки що немає.
Цей синдром може однаково зустрічатися у представників обох статей. Але у жінок у цьому плані відбувається все відповідно до прийнятих понять. Адже маючи такий синдром, жінка знаходить партнера, який піклуватиметься про неї, вирішуючи всі її питання або це буде аб’юзер, який оточить контролем і вказівкою, як і коли все робити. І вона буде слухняною дружиною, як і заведено вважати в суспільстві, а не інфантильною і не здатною приймати рішення.
Чоловіки із цим синдромом більш помітні. Адже суспільство завжди висувало до сильної половини людства більше вимог. Чоловік має вміти приймати рішення, брати на себе відповідальність, тримати слово, бути зрілим та дорослим. Тому синдром Пітера Пена у нього завжди помітніший. І тут, можливо, чоловік не хоче виходити з-під контролю мами, залишатися без її турботи, опіки, адже так йому зручніше. Тому важливо зуміти вийти із цієї опіки, стати дорослим чоловіком.
