Сепарація від батьків дає можливість дитині не просто стати по-справжньому дорослою, а й почати жити своїм життям. Якщо новонародженому без допомоги матері просто не вижити, то в 20 років з доглядом за собою, приготуванням їжі людина цілком здатна впоратися. Фізичне, емоційне злиття з батьками дає дитині почуття захищеності, любові та довіри. Тому деякі не поспішають проводити сепарування від батьків, отримуючи всі «вигоди» від такого життя – допомогу в побуті, фінансову підтримку та ін.
Як пережити сепарацію від батьків, чому так трапляється, що ми застряємо у цій болючій зв’язці, залишаючись усередині залежною дитиною. Таке часто відбувається через травми, які тягнуться з дитинства. Недарма, багато психологів базують більшість своїх сеансів терапії саме на сепарації від батьків. Мама могла прямо задушувати своєю любов’ю дитину, чи була надмірно вимогливою, чи батько був аб’юзером. На жаль, у сім’ях не часто трапляються здорові стосунки. І в результаті, нездорових стосунків дівчинка, став дорослою, може брати на себе обов’язки мами, опікуючи батьків, а хлопчик, ставши чоловіком, може панікувати при спілкуванні з жінками.
Що таке сепарація від батьків
Сепарація від батьків – це не просто відділення дитини, це найчастіше важкий і тривалий процес, результатом якого буде поява дорослої людини. Самостійного, незалежного. Але не треба думати, що в цьому випадку рвуться зв’язки з рідними – мамою та татом. Сепарація від матері сина у дорослому віці або відділення дочки від батька, швидше за все, це перехід, коли дитина змінює становище в ієрархії сім’ї. Вона перестає бути підлеглим, а стає рівноправним членом у ній.
Чому важливою є сепарація від батьків. Відділення починається з моменту появи дитини на цьому світі, процес триває до двадцяти років. Приблизно стільки відбуваються етапи сепарації від мами та тата. Але не рідко процес може затягтися або взагалі ніколи не статися.
В ідеалі дитина проходить усі стадії сепарації від батьків крок за кроком, переходячи від одного до іншого, одночасно дорослішаючи.
Починаючи від малюка і завершуючи юнацьким періодом, дитина вчиться обходитися без опіки мами та тата, соціалізується, пізнає світ, розширює свої зони відповідальності, самостійності. Але якщо людина у 30, 40 років, маючи сім’ю та роботу, все одно залежить від батьків – фінансово, емоційно, значить вона не змогла сепаруватися. І над цим варто попрацювати. Адже інакше це пов’язано з багатьма проблемами у житті, зокрема й у стосунках із партнерами.
Види сепарації від батьків:
- функціональна, коли дитина може самостійно забезпечувати себе;
- емоційна, здатність розуміти свої бажання та приймати рішення;
- ціннісна, коли дитина має своє розуміння світу;
- конфліктна, коли дитина може відстоювати свою думку перед батьками, без почуття провини.
Коли всі ці пункти закриті, це означає, що процес сепарування від батьків здійснено повністю.
Ознаки сепарації від батьків
Сепаруватися від батьків можна в процесі дорослішання приблизно до 21 року, але бувають випадки, що процес може затягтися навіть до 50 років. Деяким дуже складно відірватися від мами, вони боятися ставати віч-на-віч зі світом, або ще не дозріли психологічно.
Головною ознакою сепарації від тата чи мами є саме дорослішання, не лише фізичне, а й психологічне, емоційне. Які є ознаки сепарації від батьків. Не варто думати, що такі фактори, як: переїзд із батьківського житла, створення своєї сім’ї, облаштування свого будинку, успіхи на професійній ниві, це завершений процес від’єднання від тата та мами. Головне подорослішати, не залишатися дитиною, яка потребує опіки мами.
Стати дорослим це означає вміти піклуватися про потреби самому. Тобто готувати собі їжу, оплачувати комунальні послуги, купівлю одягу та інші потреби. Також завершена сепарація — це коли відбулося відділення і на емоційному рівні. Доросла людина може сама робити вибір, не чекаючи на схвалення мами чи тата, і не страждати від вини за це. Простіше кажучи, коли ви можете жити своїм життям як вам подобається. І дати таке ж право своїм батькам, а не намагатися довести їм, що ти хороший і заслуговуєш на їхнє кохання. Це і є справжня сепарація.
Сепарація від мами
Сепарація від мами у дорослому віці може стати проблемою, якщо у людини немає бажання дорослішати. І причина цього явища, невміння бути самим собою, дитячі травми. Зв’язок із мамою у дитини починається ще з моменту зачаття. І посилюється з народження. Немовля до року ще сильно залежить від мами, але потім йому доводиться вчитися деяким речам самому – і тут починається сепарація. Самому зробити перший крок, знайти першого друга в дитсадку чи відстояти своє право їсти манку з грудочками чи ні. Але іноді мами не хочуть відпускати свою дитину так би мовити в життя, і оточують гіперопікою. І сепарація дочки від мами чи сина тоді стає полем битви чи не відбувається зовсім.
Мама може намагатися бути гарною, кращою, доводячи собі і світові це, забираючи у дитини право на самостійність. І тоді вона не бачить у сина чи дочки особистість, постійно її захищаючи. Це дитяча позиція мами. Вона не лише доводить світові, що гарна мати, а й реалізовує в дитині свої амбіції. І тоді сепарація від матері після 30 років процес дуже болісний і складний. Від дитини потрібно багато сили волі і бажання, щоб здобути самостійність.
В іншому випадку мама дуже тисне, надміру вимоглива до дитини, що дає їй відчуття власної неспроможності. І тоді син чи дочка стають постійними шукачами себе, якщо спробують сепаруватись, але залишаться з дитячою травмою. Мама може говорити дитині, що світ небезпечний, і тоді це загрожує соціофобією, проблемами із соціалізацією. І тоді ніякої мови про відокремлення від мами не йтиме. Психологи рекомендують курс терапії, що допоможе вирішити цю проблему. Також є практика сепарації від мами, яка дозволяє позбутися нездорової залежності. У будь-якому випадку дитині потрібно подорослішати, позбавитися дитячих травм і почати самостійне життя без опіки та тиску тата, мами.
Етапи сепарації від батьків
Етапи сепарації від мами та тата можуть відбуватися у різному віці. Якщо новонароджений повністю залежить від матері, але згодом він уже вчиться ходити, їсти за допомогою ложки та виделки, одягатися тощо. І на цьому етапі батьки не повинні гіперопікати дитину, а дозволити пізнати світ, щоб сепарація з матір’ю пройшла легко.
Які подальші етапи сепарації від батьків у дітей. У три роки до малюка приходить усвідомлення, що він особистість, яка має свої бажання, які можуть бути відмінними від батьківських. І батьки мають підтримувати його у прагненні стати самостійним.
Дитина продовжує сепаруватися від батьків і далі, починаючи з чотирьох років і до восьми, вона вчиться соціалізуватися. Він освоює ази самообслуговування, вчиться допомагати рідним, прибирати за собою. А також починає заводити друзів, створюючи своє коло друзів.
Далі йдуть такі етапи сепарації від батьків. Вік від 8 до 12 років – шкільні роки, поява інтересів поза домом, розвиток вольової сфери особистості, поява зон відповідальності. Дитину тоді краще не контролювати, не тиснути на неї, вона має зрозуміти, що сама відповідає за свої вчинки і робити з своїх промахів висновки..
Підлітковий вік до 18 років, час коли сепарування від батьків переходить на новий етап. Батьки йому не авторитет, куди більш значущі друзі, дитина часто бунтує, вимагає від батьків визнати його декларацію про незалежність і особистий простір. Батьку та мамі потрібно дати можливість своєму чаду навчитися приймати рішення та відповідати за них.
І далі сепарація дітей від батьків завершується вже до 24-25 років, за умови, що всі інші щаблі пройдені благополучно. Подорослішавши, вони вже можуть брати відповідальність за себе, і жити самостійно.
Що впливає на сепарацію від батьків
Якщо ви не знаєте, як пройти сепарацію від батьків, ви знаходитесь на початку шляху, то повинні усвідомлювати, що існують деякі фактори, які дуже впливають. Наприклад, економічні, коли дитина, яка подорослішала, через фінансові проблеми не може з’їхати з дому батьків. Це значно сповільнює процес сепарації, створюючи причини для взаємодії з ними.
І це є одним із головних чинників сепарації – стати фінансово самостійним, жити окремо. Оптимальний вік – близько 20 років. Фінансова незалежність та окреме проживання дозволяє не затягувати процес відділення від мами та тата, та спростити найважливіший аспект – емоційну сепарацію від батьків. Тоді відділення не буде затягнуте на тривалий час.
Хоча трапляється, що навіть якщо людина вже довго живе далеко від батьків, фінансово незалежна, соціалізована, але ще дуже емоційно прив’язана, немає сепарації. Тоді треба зрозуміти, що був період небажаного впливу тата та мами, коли жорстко порушувалися кордони у стосунках, і навчитися розставляти їх у дорослому віці.
Також впливає на процес сепарації від батьків у дорослому віці певна ідеалізація їх. Не ставте їх на якийсь п’єдестал божеств. Вони також люди зі своїми недоліками. Тому чесно визнайте, що вони не є ідеальними, і не висувайте до них жодних вимог. Зрозумійте, батьки вам не винні нічого, ви самі можете зробити себе щасливими.
Чим загрожує незавершена сепарація
Процес сепарації від батьків у дорослому віці може залишатися незавершеним і ускладнить життя. Так до чого призведе незавершена сепарація з батьками:
- виникнуть проблеми із самооцінкою. При незавершеній сепарації самооцінка буде ще дещо нестійкою. Людина ще буде залежною від думки оточуючих, не маючи своє.
- відсутність самостійності у прийнятті рішень. Ця проблема виникає при гіперопіці або диктаті батьків у дитинстві. Це призводить до вивченої безпорадності, нездатності прийняття рішень, пасивності, невпевненості.
- втрата себе, особистих меж. Це призводить до складнощів у вибудовуванні стосунків із партнером
- складнощі із самореалізацією, кар’єрою. Такі люди не розуміють своїх цілей у житті, постійно шукають себе, у них немає внутрішньої мотивації, що й стопорить його кар’єру, не дозволяє самореалізуватися.
- проблеми у стосунках з партнером. Сепарація від батьків у дорослому віці допоможе налагодити стосунки із партнером. Адже тоді можна уникнути нездорових стосунків, коли ви живете лише інтересами партнера, втрачаючи себе. Тоді також, можливе повторення сценарію стосунків батьків, і як результат зради, розлучення та ін.
За якими ознаками можна розпізнати незавершену сепарацію
Процес сепарації від батьків шлях тривалий, і іноді може тривалий час залишатися незавершеним. Які ознаки:
- ви залишаєтеся матеріально залежними від батьків: у грошах, живете у їхньому домі, користуєтеся всіма благами. Це дає татові та мамі важелі для впливу на вас.
- ви не вмієте приймати сьогодення та відпускати минуле. Можна роками мучитися від образи на батька та маму, постійно доводить їм їхні помилки або чекати на їхнє каяття. Але тоді сепарація дітей від батьків може надовго зупинитися, краще все відпустити та жити далі.
- постійний страх розчарувати тата, маму, відчуття провини перед ними. У дитинстві ми залежали від них, боялися їх засмутити, не виправдати очікувань. Тож і звикли жертвувати своїми бажаннями, інтересами. Але, ставши дорослими, потрібно жити своїми прагненнями, бажаннями, а не тата і мами, це емоційна сепарація від батьків.
- батьки порушують особисті межі сина чи дочки. Але дитина виростає, настав час сепаруватися від батьків, які дають поради з приводу і без, всі контролюють, лізуть у особисте життя, подаючи це виключно за найкращі прагнення. Але ж ви вже виросли.
Практичні техніки, щоб відокремитися від батьків
його незавершеності. Тоді краще звернутися до практикуючого майстра, і фахівець надасть необхідну підтримку, прискоривши процес у рази. Ці техніки допоможуть простіше та безболісніше пройти процес.
- Проведіть прощання з дитинством, прийміть факт, що ви подорослішали.
- Батьки сильно вплинули на вас, навіть якщо дитинство не було безхмарним. Потрібно побудувати кордони з людьми, щоб вони не порушували вашу зону комфорту, а також виключити маніпуляції вами.
- Зрозумійте, що ви не повинні бути ідеальним, і не повинні виконувати всі нездійснені мрії батьків.
- Почніть працювати з образами на батьків, важливо пробачити їх і прийняти себе таким, як ви є.
- Живіть окремо від батьків.
Не варто мучитися почуттям провини. Завдяки чому буде набагато простіша сепарація від батьків, техніки допоможуть вам пройти шлях не так болісно.
