Усі професійні психологи і соціальні працівники говорять про те, що дитину бити не можна. Але деякі батьки все ще продовжують карати фізично своїх дітей навіть за дрібні провинності. Щоб не допускати помилок, необхідно розібратися чому так відбувається і як уникнути наслідків.
Коли здають нерви
Материнство на самому початку здається виключно прекрасним і безтурботним періодом. Майбутні батьки рідко замислюються про безсонні ночі, дитячі капризи, істерики та інші “негативні” прояви малюка. Адже в голові завжди малюється картина ідеального майбутнього, де дитина тихо грає в кімнаті, допомагає по будинку і займається з репетитором.
Але коли батьки стикаються з реальністю і повністю виснажуються морально, в хід може піти фізичне покарання. Найчастіше, кулаки застосовуються, в ситуаціях, коли:
- не виходить довести чаду, що він не має рацію через звичайну розмову;
- дитина навідріз відмовляється виконувати прохання дорослих і ігнорує їх;
- потрібно, щоб дитина відчула свою відповідальність за серйозний проступок.
У таких ситуаціях здається, що батьки зробили все можливе, але не змогли порозумітися. І тому прибігають до крайньої інстанції. Але у більшості випадків це помилкова думка. І дорослий не ставить собі головного питання – чому все складається саме так?:
- чому малюк капризує і не слухає дорослих?
- чому думка тата й мами стала для нього порожнім місцем?
- чому батьківський авторитет для дитини нічого не означає?
- чому він не вміє поводитися як годиться в соціумі?
Ці питання не кожен ставить собі. Просто бракує сміливості. Тому що, насправді, проблема криється не в дитині, а у батьках. Які припустилися помилок у вихованні, які не змогли розібратися в собі. І уся злість і досада виливаються на маленьку людину, яка ще не вміє захистити себе.
Припускатися помилок – це не означає бути поганим. Потрібно мати мужність, щоб визнати їх, впоратися зі своїми проблемами і тоді поведінка дитини теж змінитися. Адже вона повністю копіює поведінку людей, з якими проводить більшу частину свого часу.
Наслідки травмуючих дій
Батьки, які б’ють дітей, виправдовують себе тим, що хочуть зробити, як краще. Навчити дитину поведінці, допомогти їй запам’ятати свої помилки і більше їх не повторювати.
Але в мить, коли на маленьку дитину піднімають руку, вона забуває про все. Їй стає страшно і з часом вона згадує тільки цей страх, а не причину, чому її покарали.
Тому в цілях виховання варто розглядати інші способи покарання, щоб не травмувати дитячу психіку. Не варто зриватися на дитині лише тому, що вона не здатна захистити себе.
Психологи в один голос говорять про те, що жодна адекватна доросла людина не битиметься зі своїм знайомим, другом або родичем лише тому, що їх думки розійшлися. Адже людина розуміє, що за цим може послідувати покарання – як фізичне, так і юридичне. Плюс є усвідомлення того, що все можна вирішити цивілізованим шляхом.
Так чому з дитиною така схема не працює? Тому що агресія до дитини багато в чому безкарна, адже якщо ніхто не дізнається, то нічого поганого не станеться. А якщо хтось і розвідає, що відбувається, то завжди можна прикритися благородними мотивами.
У багатьох країнах, у тому числі і в Україні, на законодавчому рівні заборонено бити дитину. Через це можуть позбавити батьківських прав і призначити іншого опікуна.
Також не варто забувати й про психологічне насильство. Адже слова можуть завдати не менше болю і залишити в підсвідомості дитини глибоку рану.
Моральний тиск, приниження, докори також завдають невиправної шкоди. У дитини розвиваються комплекси, вона починає боятися проявляти себе, і в дорослому житті не може за себе постояти. Хіба можна звинувачувати в цьому саму дитину, що її життя складається саме так?
Дивіться відео, щоб дізнатися, як пробачити батька, який бив дитину.
Що відчуваєш, коли тебе б’ють
При постійних фізичних покараннях, змінюєтьсяя структура головного мозку, яка відповідають за пам’ять та емоції. Дитина замикається в собі і їй набагато складніше дається спілкування з людьми. Вона не відчуває прихильності, а точніше – боїться відчути її, оскільки думає, що за почуттям прихильності йде покарання.
Дітей з травмуючим дитинством набагато складніше чимось зацікавити – вони не хочуть вчитися, у них практично немає захоплень. І чим більше давлять на таку дитину, тим складніше їй знаходитися в соціумі. Нерідко на тлі стресу розвивається депресія та навіть думки про самогубство.
В силу своєї природи, дитина тягнеться до батьків, бажаючи отримати увагу, турботу, любов. Якщо цей порив не задовільнити, то відбувається збій в емоційно-мотиваційній регуляції. І чим більше покарань, тим гірше поводиться дитина. Також з віком до неї приходить розуміння, що немає сенсу шукати мирні способи вирішення конфлікту, якщо можна накричати, вдарити та принижувати.
Альтернативні методи покарання
При відмові від фізичних покарань, виникає питання, як виховувати дитину. Адже відверті розмови не завжди дають потрібний результат. Єдиний нетравматичный спосіб покарань – це обмеження. Але і в цьому методі є свої нюанси. І щоб він спрацював, необхідно врахувати наступні моменти:
- Забороніть їсти солодощі, грати в комп’ютерні ігри та можете забрати телефон. Але не можна позбавляти дитину вечері або забороняти ходити в театральний гурток, адже покарання не повинні впливати на нормальне життя.
- Сказали про покарання – не слід відмовлятися від своїх слів. Інакше дитина відчує свою безкарність і думатиме, що наступного разу їй також нічого не загрожує.
- Покарання має бути обгрунтоване. Не можна що-небудь забороняти дитині, не пояснивши причину. Вона повинна розуміти, за що саме несе відповідальність.
- Не відмовляйте дитині в тому, що обіцяли раніше. Інакше з`явиться враження, що батьки не стримують своїх слів і шукайте привід не виконувати свої обіцянки.
- Приймайте адекватні рішення та навчіться відрізняти дрібні витівки від серйозних проступків. І якщо дитина щиро розкаюється – запропонуєте виправити ситуацію, а покарання можна й відмінити.
Бити або не бити дітей – це не просто питання, а вибір. У цей момент дорослий вирішує, готовий він узяти відповідальність за майбутнє і здоров’я своєї дитини або пускає все “в трубу”, піддавшись швидкоплинному пориву.
Усі дії людини мають наслідки. І варто запам’ятати раз і назавжди, що від наших рішень діти страждати не повинні. Допоможіть їм стати краще і покажіть, як гідно і без насильства проживати це життя.
